Шлях

Шлях націоналіста:Артем “Козак” Сидорін. Київ

Слава Україні! Сидорін Артем, позивний «Козак», родом із Запоріжчини, а саме з Бердянська. Тому і вибрав сам свій позивний, так би мовити за «територіальним принципом». Хто знає мене близько, у того не виникає питання чому саме так.

Націоналістична діяльність почалась з 2004 року, тоді всі в школі ходили з біло-блакитними стрічками, а я з помаранчевою. Почав ходити на місцеві збори партії «Пора». Брав участь у локальних місцевих мітингах проукраїнської громади Бердянська.

Націоналістичні погляди почали формуватись з приходом у фанатський рух. Десь з 2006 року. Побачив характерних хлопців з такими ж характерними зачісками. Поцікавився, хто такі. Почав читати профільні книги. Цікава історія: дід побачив в руках книгу «Степан Бандера», я ще тоді в 9 класі був. Сказав на мене «бандерівець», в мене все і зійшлося в голові. На півдні країни «бандерівець» тоді мав певний негативний присмак. Це задовольнило мій внутрішній попит на певний протест проти світу. Вже потім і до цього часу це почало обростати ідеологічними знаннями та досвідом.
На жаль, тільки чув про славнозвісну організацію «Патріот України». Весь свій час присвячував фанатському руху «Динамо Київ» і місцевому «ФК Бердянськ». Постійні, ще тоді по дитячому наївні дискусії на палатках КПУ, де збирались всі літні люди району, а я був один. Вже після переїзду в Київ – незліченні акції на представників “лівого руху”, потім “АЗОВ” і вже зараз діяльність у рамках Азовського Руху і Національних Дружин зокрема.

Займався боксом і боротьбою. Зараз не вистачає часу. Знаю, що це не виправдання. Але пріоритети розставлені, тому поки тільки мрію про зал.

До Нацдружин приєднався в лютому 2018 року, якраз перед першим маршем. Але був на зустрічі, коли командир Черкас презентував Національні Дружини, тоді завадило відкрити осередок в Бердянську, банальна річ – відсутність кадрів, які би зуміли очолити цей важливий напрямок. Я ж тоді був керівником Національного Корпусу у своєму місті. Зараз я начальник штабу Київського осередку Нацдружин.

Сама масова акція в моєму житті відбулась в Одесі, в 2009 році, у вузьких колах про це згадують, як «на 411 батарее». Найзначуща – це коли захистили Бердянську міську раду від підняття над нею кацапського триколору. Під час подій в березні 2014 року.

Враховуючи близькість дочасних виборів, зараз займаємось волонтерською допомогою Національному Корпусу, безпекою на вулицях наших міст та добрими справами, які полегшать життя українців.

За нами майбутнє. Люди розчаровуються в «нових-старих обличчях», корупції, рівні життя та в демократії загалом. Тому ми – це лише справа часу. Ми пропонуємо зовсім іншу модель українського суспільства, в якій є Ідея Nації як основа державності. Без неї в серці та в голові не варто навіть і починати щось робити. Розбудова могутньої Держави та подолання тих викликів, які ми маємо зараз, – це те, що надихає та дає можливість з усмішкою йти до офісу. Азовський Рух пропонує у владу якісно інші кадри, які довели своїм життям право на ту саму владу. І головне – у нашого Руху є бачення майбутнього Країни на довгі роки, а не на каденції від виборів до виборів, як це робить сучасна «еліта»